Це вже не журналістика

Нічого принципово нового я з переписки пропагандистів ДНР з журналістами не винесла. (Передивитися встигла більше половини.) І це погано.

Тому що підтвердилися якраз мої найгірші оцінки. На самому початку скандалу з публікаціями списків "Миротворця" я писала, що вже в 2015 році було нереально отримувати акредитацію в ОРДЛО і не робити контент, що не був би контрольований кремлівською агентурою.

Так воно і виявилося. Відмови журналістам в допуску до ДНР за "євроінтегрованість", визнання анексії Криму, згадки про російські війська... Жоден більш-менш пристойний журналіст не пройшов перевірку пропагандонів окупованого анклаву.

Найкумедніша, на мій смак, відмова польським журналістам Юлії Визовській-Шиманик та Гжегожу Шиманику з "Газети Виборчої", які аж зі штанів вискакували аби довести свою схильність до компромісів з проросійськими бойовиками:

"Когда все мировые СМИ были заинтересованы лишь освещением событий на Майдане, мы писали о протестах организованных Донецкой Республикой и заявляли, что Донбассу с Киевом будет не по пути. И в каждый свой последующий приезд это доказывали.

Мало кто из польских журналистов столько внимания уделял представителям ДНР, а еще меньше не называло их "террористами". Мы не называли... Мы единственные, кто критиковал политику Киева по отношению к жителям Донецка: о коррупции на блок-постах, о блокаде продуктов и лекарств.

Мы также писали о негативных моментах в ДНР, но эти самые моменты - официально либо неофициально - подтверждали сами власти ДНР или ополченцы. А правительству и бойцам мы всегда давали слово, позволяли им показать заграничному читателю свою точку зрения.

Не знаю, делал ли так кто-то еще, по крайней мере из польских журналистов..." Недостатньо лояльними виявилися бідолахи!

Зате цілком в компанію бойовиків вписалася така собі Alice Bota з ZEIT, про яку читаємо: "Think that it is balanced and interesting:  Ukraine: Nichts fliegt mehr | ZEIT ONLINE

By the way, Alice Bota is one of the only journalists who did an article not about "nebesna sotnya" but about a policeman who got killed on Maidan (Ukraine: Der Schmerz der anderen | ZEIT ONLINE)".
Ірландець Pádraig Belton, що працює для ВВС взагалі виявився таким що "Неплохо пишет, очень лояльно и объективно!".

Велика, мабуть, то цінність для свободи слова в усьому світі - лояльно піарити терористів на ВВС!

Або ось такий взірець "лояльного" журналіста: "Меня зовут Оливье Саррацин, я фотокорреспондент из Франции, работаю для агентства http://info.arte.tv/fr и газеты http://www.ouest-france.fr/ . Я уже работал в Новороссии, мои работы вы можете увидеть здесь:
http://info.arte.tv/fr/lougansk-donetsk-la-nouvelle-russie-en-15-photos
http://www.ouest-france.fr/ukraine-batman-combattant-en-ukraine-nostalgique-de-lunion-sovietique-3029100

Я приезжаю в Донецк для работы над репортажем о молодежи в ДНР и хотел бы получить военную аккредитацию на период с 18 по 25 августа, поскольку, хотел бы найти нескольких героев среди бойцов и снять их в обстановке, приближенной к боевой в районе линии фронта".

Щоб вже зовсім гарантувати зустріч з обіймами і сльозами розчулення на окупованих РФ територіях треба щось таке наваяти: "Сюжет нашей будущей документалки следующий:

1) Мирные жители, объединённые вокруг храма и священника.(уже нашли в горловке наших героев и батюшку)

2) Ополчение , объединённое чувством долга и идейным командиром.

3) Гуманитарщики, которые бескорыстно помогают, жертвуя своими деньгами, собой и тд и тп..."

Але зі всієї цієї публіки мені особисто найбільш огидні ті, хто випрошував акредитацію підлещуючись до терористичних пропагандистів, як наприклад оцей тип - Jose Jiménez, який мотивував свій приїзд так: "1 - I am journalist. 2 - I don't believe how the western media are treating your conflict, os I wanna take my own conclusions".

Якщо ти вже прямо так не виріш західним ЗМІ, то якого біса там працюєш - їдь в РФ чи Північну Корею і насолоджуйся життям і роботою там. Аж ні, чомусь намагається співпрацювати з "El Pais" регіональними газетами "Diario Sur" та "Canal Sur TV", а не з "Корея сьогодні" чи "Московским комсомольцем".

Що ж стосується українських ЗМІ, то тільки дві хороші новини - "Громадське" та ICTV тест на колаборацію від пропагандистів ДНР пройти не змогли. Зате його чудово пройшли "Інтер", ТРК "України" та ТРК "Донбас".

Про "17-й канал" навіть не говорю - згідно цієї переписки вони працюють як окремий підрозділ пропагандистського механізму окупованих анклавів. І це вже не журналістика, а звичайна робота фсб-шної агентури, яка має цікавити передовсім СБУ, а не медіаспільноту.

Як, зрештою, і погодження сюжетів в новинах телеканалів Ахметова з Мінінформом ДНР працівником ТРК "Україна" та ТК "Донбас" Сергієм Карпієм - це вже також компетенція СБУ.

Ключове питання - це була ініціатива окремих працівників, чи Карпій діяв з благословення менеджменту СКМ, який є власником цих телеканалів?

Як далеко поширилася в медіасекторі СКМ практика узгодження інформполітики з терористичними анклавами?

Мова йде про відсилання сюжетів на перевірку терористам і прямі вказівки від них щодо новин на ТРК Україна такого плану: "Согласовано", "Нет, Сереж, это нельзя пускать", "Снимай с эфира, я одобрю - запустим".

А робота всієї редакції новин телеканалу "Інтер" під пильною цензурою проросійських бойовиків і їх кураторів з ФСБ - це вже підстава для припинення існування цього телеканалу в принципі.

Як це юридично оформити - питання до владних структур. Але продовження віщання такого телемовника буде зримою демонстрацією безпорадності всієї влади щодо захисту базових інтересів національної безпеки.

Отже, який кінцевий підсумок? Він простий. Якщо журналіст в 2015-2016 роках отримував акредитацію на окупованих територіях більше одного разу, або повторно, то можна з певністю стверджувати, що він співпрацював з російськими окупантами.

Навіть якщо дії такого журналіста юридично переслідувати не можна, то з моральної точки зору - він все одно є людиною, яка сприяла російській агресії проти України і брала участь в інформаційній війні РФ проти демократії і цінностей західного світу.

Джерело