Звільнено ще одного українця!

"А можна , я скажу вам щось хороше?"- звернулася я до керівників фракцій на нараді в Андрія Парубія. Вони якраз затято сварилися.

А мене, якщо чесно, просто розпирало від радості, що вдалося!

Що в ці хвилини одна родина повірила в диво і зустріла свого чоловіка; що в краіні є СБУ, яка докладає всіх можливих зусиль для звільнення украінців; що операція, яка планувалася кілька тижнів в атмосфері секретності, не зірвалася; що все пройшло добре.

Мені так хотілося поділитися з колегами цією радістю - врятованим життям; тим, що в нас є спецслужба, що проводить операціі по звільненню; тим , що для влади, президента життя людини - це важливо.

Весь день, як завжди, коли ми чекаємо звільнення, всі, хто знав про операцію, були на голках - аби не зірвалося... Мене правда розпирало від радості, що все вдалося.

Колеги по парламенту подивилися на мене з подивом, мовляв, що може бути хорошого, коли трибуну заблоковано, всі одне одного ненавидять , всі марять довчасними виборами, в цей час в тартари летить краіна, і і тд.

А в мене на планшеті були фото : Іван Безьязиков вперше зв два роки обнімає свою дружину Маргариту. І я ледь стримувала сльози від радості за них і вдячності всім, причетним до звільнення. "

Сьогодні звільнено ще одного украінця! Після двох років полону"- випалила я. Дехто з присутніх щиро усміхнувся, теж порадів.

" Да? " - сказав інший: " Ну, ок, одного звільнили. Але взагалі все погано, в нас сьогодні гинуть люди , є поранені. Це все через владу"- і далі понеслося про офшори, вінницьких , ще щось ....

Вони просто не розуміють, як це - радіти радості іншоі родини. Нагнітати, накручувати, істерити, кричати про зраду - це ДА, а от порадіти щастю іншоі людини, нехай маленькій нашій спільній перемозі - вони розучилися...

А хіба можна дбати про загальне щастя, коли тебе збуджує тільки нещастя і проблеми, а успіхи, нехай і маленькі, а радості, нехай і одніє родини- не цікаві?...

Джерело