Про дивне мовчання мас

Однак у Жана Бодріяра знаходимо пояснення цієї «заціпленості мас»: це не мовчання, яке не говорить, це мовчання, яке забороняє, щоб про нього говорили від його імени. А отже, це зовсім не форма відсторонености, а досконала зброя». Якщо виходити з такого трактування, тоді стане очевидним, що «досконала зброя» є двосічною: народ мовчить і перед можливими викликами, які, без сумніву, матимемо найближчим часом у суто побутовій царині тарифів та цін; але той же народ не дозволяє говорити від свого імені провідникам, які або не виправдали його сподівань, або ж виявилися неактуальними, нехаризматичними; або просто по-людськи не отямилися від відповідальності та очікувань, які на них звалилися.

З іншого боку, українцям уперше доводиться мати справу із такою «прудкою командою», – радше, ми звикли довго запрягати, тому і Ющенко, і Кучма (про Кравчука – розмова окрема), враховуючи ментальну нездатність громадян адекватно сприймати різкі зміни, воліли довго обсмоктувати свої рішення і ще довше їх втілювати. Про Януковича – мова окрема, захланність і сверблячка кримінальника диктували темп, з яким Сім’я підминала під себе країну.

Нинішні ж правителі теж вдалися до тактики бліц-крігів, прикриваючи її війною і потребою національної мобілізації. І зараз, озираючись на їхнє перебування при цілковитій владі, й справді можна оніміти від змін, що трапилися в країні.

Приклад, який лежить на поверхні, і, можливо, не має прямого стосунку до політики: недавнє журналістське розслідування скромного побуту всеукраїнського начальника ДАІ. Адже, з одного боку, влада обіцяла негайне скасування цієї інституції, з іншого  – декларувала прозорість і боротьбу з корупцією; з іншого боку, не можу повірити, що жоден із урядовців, зокрема чиновників з МВСу, у структурі якого працює цей нувориш, не знали про його сибаристські замашки. Знали, і впевнений навіть чарку пили у даішному палаці.

І штука зовсім не в тому, що охамілого вкрай начальника з тріском звільнять. Штука в агресії, з якою реагують на журналістські і громадські викриття високі чини. Штука у тому, що у глибинних закамарках своїх проданих мамоні душ вони відчувають себе янголами у земному втіленні, непогрішними слугами народу, який, виявляється, може бути «невдячним» і «заздрісним».

...А над природою та причинами «дивного мовчання мас» ще слід поміркувати. Зрозуміло, воно не триватиме вічно, і, можливо, самі маси скажуть, чому їм зараз не кортіло говорити. Якщо, звичайно, матимуть таку нагоду.