Як говорити з нігілістичним суспільством

З ким би з колег не доводилося говорити, спільний діагноз завжди один - українська влада погано комунікує з суспільством. При цьому всі погоджуються, що і уряд, і Президент, і парламент сьогодні відкриті як ніколи до ЗМІ. Вони чують суспільство і реагують на його запити, інколи навіть занадто запопадливо. Вони намагаються пояснювати свої дії в режимі нон-стоп і набагато красномовніші, ніж будь які представники української влади раніше. Вони трохи не з кожної праски говорять цілодобово...
А в підсумку, все одно - влада робить величезні помилки в комунікації з суспільством. Інколи навіть і не можуть до пуття артикулювати, що їх дратує в поведінці влади - є несприйняття і все тут.

Думаю, справа не в тому, що представники влади щось там недостатньо детально пояснюють, як інколи їм закидають. І вже точно не в тому, що треба вибрати якісь інші інтонації і акценти. Скажу більше - це взагалі не проблема того, як і якими словами говорити з суспільством. 

І Порошенко, і Яценюк, і Турчинов і всі наші міністри, силовики та депутати постали перед обличчям такої реальності, з якою український політичний клас ніколи не стикався. Тому й не вміє в цій реальності бути переконливим і комунікативно успішним.

Реальність ця характеризується одним лише фактором - крайнім нігілізмом населення. Тим, що сьогодні довіра суспільства до влади на нулі. Буквально. На відмітці "зеро". 

І змінюючи побудову фраз і жонглюючи змістами з цієї відмітки довіру не зрушити. Що і як не говориться, реакція суспільства одна - "все брехня, нікому не вірим".

Можна рекрутувати хоч мільйон коментаторів, що будуть талановито і з гумором пояснювати суспільству, всю шкідливість і іраціональність цього‪#‎всепропало‬ і ‪#‎насзливають‬ - ситуації ці зусилля не покращать. 

Тому що порятунок ситуації тут не в руках спічрайтерів. Промовами і текстами тут не зарадити. 

Для того, щоб бути переконливою і викликати довіру влада зараз мусить комунікувати з суспільством не через слова, а через дії. Суспільство глухе до слів. Воно хоче побачити і помацати. Тому, яким би це не здалося жорстоким, але чотири самогубства "регіоналів" більше переконали суспільство в тому, що ГПУ почало розслідувати злочини минулої влади, ніж всі заяви і інтерв'ю всіх силовиків про це за рік.

І в усіх інших напрямках держполітики буде те ж саме: доки люди не побачать достойної поведінки міліціонерів, доки зайшовши в податкову не зможуть вирішити всі свої питання за 20 хвилин, доки солдати з фронту не розкажуть, як хитромудрий план командування дозволив їм вибити звідкись ворога, доки арешти і судові процеси не засвідчать, що покарання невідворотне - доти нічого кардинально у сприйнятті влади не зміниться.

Тільки демонстрація видимих речей. І менше слів.