Наші політики не думають хоча б на пів кроку вперед

Український політичний діяч, радник Міністра внутрішніх справ України АНТОН ГЕРАЩЕНКО звернувся до своїх читачів в фейсбуці з закликом: "Проплаченим, фейковим митингам та демонстраціям - має бути покладено край!". Пан Геращенко запропаконодательную инициативу об уголовном наказании за организацию и финансирование проплаченных митингов. Пан Геращенко запропонував на обговорення свою законодавчу ініціативу про введення карної відповідальності за організацію та фінансування мітингів "за гроші". Обговорити цю ініціативу пане заступника міністра я попросила українського політолога, експерта - ЄВГЕНА МАГДУ.

- Доброго дня, пане Євгене. Я хотіла би обговорити з Вами новину, яку презентував Антон Геращенко в своєму Фейсбуці, про те, що він пропонує прийняти закон про кримінальну відповідальність за організацію проплачених мітингів. Ви одразу ж відгукнулися, причому звернулися до Арсена Авакова з закликом: «Арсен Борисович, припиніть!». Я хотіла би поговорити з Вами, що Ви думаєте з приводу цієї ініціативи?

- Проблема, насправді, доволі складна. Як історик за освітою, я звик одразу ж звертатися до першоджерела. Тому перше, що я зробив, - це звернувся до міністра Авакова напряму. Невеликим секретом є те, що пан Геращенко є «альтер-его», своєрідним «інформаційним ад'ютантом»  міністра Авакова. Так вже склалося. Можливо це і нормальний процес, може так і повинно бути у міністра внутрішніх справ, тому що знаєте, як кажуть: «Генерал, який біжить у мирний час викликає подив, а у військовий час – паніку». Тому пан Геращенко презентує ті емоційні рішення, які міністр не може собі дозволити.

Щодо змісту заяви, то тут, на мій погляд, має місце класичний випадок, коли «добрими намірами встеллено шлях до пекла». Чому? Тому що в країні, починаючи з часів президентства Ющенко, проводилися мітинги за гроші. Існував своєрідний «політичний туризм». Я не буду тут зараз починати суперечку через те, хто кого і за скільки звозив, але останні десять років ми спостерігали такий собі «мітинговий проміскуїтет», в якому замазалися абсолютно всі політичні сили. Більш-менш вагомі, мається на увазі. Зараз на вітчизняному політичному просторі немає тих, хто залишився чистеньким, «весь в білому». Можливо, менш застосовували проплачену масовку ті, хто називається «ідеологічними партіями»: комуністи і ВО Свобода. Можливо. Я можу це припустити, тому що у цих партій була своя система партійної мобілізації і вона могла забезпечити присутність їх партійців на мітингах в природній, так би мовити, спосіб. Щодо інших… То для багатьох без проплаченої масовки не було б вуличної партійної активності.

Тобто, проблема є. Але в нинішній ситуації така ініціатива, - притягти до кримінальної відповідальності платних мітингарів, - виглядає як спроба, в принципі, заборонити будь-які опозиційні мітинги. В Європейському Союзі від таких українських політичних реалій очі у людей на лоба полізуть. Для початку, від самої констатації того факту, що мітинги у нас проводяться за гроші. А потім вже через те, в який спосіб – заборонами та кримінальними справами, ми намагаємось врегулювати цей процес.

Більше того! Насправді дуже легко спровокувати мітинг, який проводиться за гроші. В якому сенсі спровокувати? Відсилаєте провокатора з грошима на звичайний мітинг, де люди зібралися за власним покликом, та імітуєте підкуп. Якщо до звичайної людини на мітингу підійдуть і запропонують 200 гривень – вона відмовиться? Навіть якщо перша відмовиться – наступна візьме винагороду. Організатори акцій не можуть і не повинні контролювати цей процес. Тому цей закон, знову ж таки повторюся, - «добрий намір, який встелює шлях до пекла».

Крім того, поява пропозиції прийняти закон про кримінальну відповідальність за будь яку форму масового мирного зібрання свідчить по те, що наші політики не думають хоча б на пів кроку вперед. Я вже не кажу про два-три кроки. Вони не зважують «за» і «проти» і поводять себе в такий спосіб, що, мовляв, «хай півень прокукарікає, а там хай і не світає».

Я взагалі противник того, щоб ми рахували ефективність роботи Ради за кількістю ухвалених законів і в мене виникає враження, що наші політики вже давно є заручниками своєї медійної та мережевої активності. Спостерігається своєрідна інформаційна наркоманія. Тисяча лайків, дві тисячі лайків під постом в соціальних мережах, десять тисяч… А хочеться ще. Це якась «стахановщина», що не грає на користь політичному процесу. Хочеться сказати: «Хлопці, ви ж вже народні депутати, робіть якісь серйозні речі». А виходить те, що виходить.

Без якогось обговорення, без урахування деталей та можливих наслідків від силового відомства з'являється законодавча ініціатива, що ставить під сумнів дотримання всією владою демократичних принципів. І це робить представник політичної сили, яка недавно народилася і яка була опозиційна Януковичу, і соратники якого страждали, в тому числі, і після ухвалення законів 16 січня. Хотілося б, щоб це були дурощі, а не злочин.

- Я теж сподіваюсь, що це такі ««перегіби на місцях», але тут виникає питання про те, що міряти ефективність власної роботи мітингами «за себе» чи «проти себе» для політичної сили, що керує країною під час військової та політичної кризи не зовсім зрозуміло. Ефективність влади відображається в цифрах та показниках. Її не рахують «по головах». Цікаве інше: а з точки зору цього закону Майдан вважався би проплаченим мітингом, враховуючи те, що скриньки з грошима наповнювалася регулярно. Ми збирали гроші на Майдан, ми його «проплачували».

- Запросто! Тому це класична спроба зробити гарно, а виходить як завжди.  Давайте зробимо спробу списати цей інцидент на п’ятницю тринадцятого, тому що логічного пояснення я просто не знаходжу.

- І все ж таки залишається питання про безпеку на масових зібраннях. Ми бачимо, що є спроба і з боку ворожих сил, зовнішніх і внутрішніх, так званої п’ятої колони, все ж таки розхитати ситуацію. Ми пам’ятаємо, що харківський теракт було вчинено саме під час мітингу. Тож, на що Ви б порадили звернути увагу Міністерству Внутрішніх Справ, можливо внести якісь зміни в правила проведення масових зібрань, щоб забезпечити безпеку громадян і безпеку держави?

- Мабуть, про це мають говорити фахівці. А зі свого боку може сказати, що для забезпечення порядку не зайвими будуть ті ж самі добровільні народні дружини, які є, в принципі, їх же ніхто не скасовував. Але їми потрібно займатися на державному рівні. Це і робота з приватними охоронними фірмами, їх залучення до забезпечення порядку під час мирних зібрань. Має бути система. Треба достатньо швидко вивчити досвід країн, в яких проводять масові акції. Ми можемо нарікати на Росію щодо масових мітингів, але у них є спеціальні заходи проти терактів, як то прохід учасників масових заходів через металошукачі. Можливо, це вихід.

Але не обов’язково вивчати російський, давайте вивчати ізраїльський досвід. Там теж проводять масові заходи. Давайте вивчати польський досвід. Але це потрібно робити швидко. Турбота про безпеку громадян і боротьба за «чистоту рядів» мітингарів не повинна ставати на заваді праву громадянина на прояв своєї громадянської позиції. Видавати такі закони, що «давайте ми все заборонимо і будемо тільки плескати» - це не вихід.

Цей закон зіграє проти влади в разі ухвалення – ось що я хочу донести. Подібні ініціативи будуть сприйняті абсолютно однозначно, ніхто не повірить в добрі наміри людей, які їх ініціюють. 

Бесіду провела Лариса Волошина, редактор блогів Еспресо ТВ