Колегія Держкомтелерадіо ухвалила рішення вжити у 2015 році заходи щодо поширення програм українських теле- та радіоканалів на територіях АР Крим, Донецької та Луганської областей та відновлення повноцінної діяльності Донецької і Луганської ОДТРК, майно яких захоплено проросійськими терористами. Голова Держкомтелерадіо України Олег Наливайко зазначив, що особлива увага в 2014-му році приділялася інформуванню громадян, які проживають на звільнених від окупантів територіях Донецької та Луганської областей. Для реалізації цих цілей були навіть змонтовані нові вежі.
Нещодавно було прийнято рішення переєструвати Луганську ОДТРК у місті Сєверодонецьк і призначити її головою згаданого колишнього заступника, а тепер в.о. гендиректора ЛОДТРК Віталія Гаркушу. Нагадаю, що Гаркуша був заступником того самого Родіона Мірошника, який вкотре був призначений головою ЛОДТРК на початку в 2014-го року під час буремних подій на Майдані і зробив все для формування на сході відповідного образу "злого бандерівця". Цей образ, яким лякали на Донбасі всіх - від дітей до бабць - став потужним каталізатором гніву, спусковим гачком для сепаратистського, а згодом і відверто бандитського руху. Володимир Ландик в одному з телеефірів дав наступну характеристику Гаркуші: "Замом Родіона Мірошника, який нині заступник Плотницького, а раніше очолював ЛОДТРК, був Гаркуша такий, який вів передачу. Він інакше як "фашистами, хунтою" Яценюка і президента не називав. "Всі українці - хунта, фашисти", - говорив він, коли нас захоплювали і була ще українська влада. Зараз його призначили директором обласної телерадіокомпанії".
Нагадаю, що Володимир Ландик є власником телеканалу "Ірта", який займав проукраїнську позицію в Луганську і був захоплений терористами в травні 2014 року. Колектив телеканалу вимушений був переїхати до інших міст. Сама ж телекомпанія продовжила свою роботу в Сєверодонецьку.
Як луганчанин засвідчу, і Мирошник і Гаркуша всіляко демонстрували своє відразливе ставлення не лише до України, але й до українців як нації.
Пам’ятаю навіть свій особистий досвід короткого спілкування з Мирошником, коли нам з ним довелося "судити" місцевих красунь в місцевому конкурсі краси. Одна дівчина із захопленням розповідала про свою любов до української прози і зокрема Михайла Коцюбинського. Після мого уточнюючого питання щодо нашого генія, Мирошник з відразою поцікавився у мене: "И вы считаете Коцюбинского писателем?". Нагадаю, саме Мірошник став автором принизливого визначення українців - "недораса". За цей "термін" він ніяк не відповів. Більш того, колишній прес-секретар Януковича, при всіх владах мав можливість впливати на інформаційну політику на Луганщині. Віталій Гаршкуша - його заступник і в певний момент виконуючий обов’язки голови ЛОДТРК, м’яко кажучи нічим не відрізнявся від свого шефа. Саме тому той факт, що Мирошник прижився в "ЛНР" не дивує. Дивує інше. Як так могло статись, що тепер Віталій Гаркуша буде очолювати ЛОДТРК в звільненому від окупантів Сєверодонецьку, який наразі виконує роль обласного центру? Чому за всі ці роки ні Мирошник, ні Гаркуша не були не те що покарані, а навіть не усунені зі своїх посад при жодній владі? Чому, коли розпочались трагічні події на Луганщині, той же Мірошник мав можливість спокійно розгулювати вулицями Києва і Харкова, а згодом спокійно повернутись в Луганськ і продовжити свою антиукраїнську роботу? Окремим питанням стоїть фінансування із Києва Луганської телевежі, яка з літа транслює на Луганськ російські телеканали і жодного українського.
Можна зрозуміти органічне облаштування Мирошника в якості заступника ватажка терористів Плотницького, але чи не є диверсією призначення Гаркуші директором ЛОДТРК на території, яка контролюється київською владою? Підкреслюю - саме диверсією. І це в той час, коли і без того наша інформаційна політика під час війни виглядає тьмяно і невесело. Обнадіює лише та думка, що Гаркуша очолив ЛОДТРК тимчасово. На це сподіваються і в самій Луганській ОДА, де пояснюють ситуацію наступним чином - щоб перереєструвати телерадіокомпанію, в.о. міг бути лише Гаркуша, оскільки він став в.о. після звільнення Мирошника. Так чи інакше, ні журналісти, ні громадськість не мають полишати це питання без уваги, адже втрата українських територій і тисяч життів почалась з втрати контролю над інформаційним простором.
ДЕНЬ
