Вінниця: Гра в Майдан
Деякі наші політики мають усвідомити, що «гра в Майдан» не завжди може бути ефективною
6 грудня: Близько 600 активістів у Вінниці влаштували штурм будівлі обласної ради. У результаті заворушень постраждали 7 міліціонерів і 1 активіст.
7 грудня: На площі було обрано "народного губернатора". Мітингувальники відмовилися покидати площу та встановили намети. На площі залишається близько 1000 активістів.
8 грудня: П'ять тисяч жителів Вінниці вийшли на мітинг, щоб показати, що Вінницька область проти захоплень державних будівель, проти безладдя і свавілля окремої "купки людей", які під час вихідних взялися представляти інтереси півторамільйонної громади області", - пише "Винница.info" .
Ситуація у Вінниці залишалася незрозумілою три дня поспіль. Керівництво Вінницької обласної ради 6 грудня заявило, що заворушення біля будівлі облради спровокували представники Партії регіонів. Але, вже в неділю було влаштовано так зване "народне віче", на якому окрім вимог звільнити все керівництво області, за винятком голови облради Сергія Свитка (навколо фігури якого і розпочався "майдан"), було обрано "народного губернатора" свободівця Олексія Фурмана. Прокоментувати ці події я попросила політолога, політичного експерта – ЄВГЕНА МАГДУ.
- Що відбувається у Вінниці, пане Євген?
- По-перше, Вінниця, як «об’єкт для заворушень», обрана не випадково. З нею тісно пов’язані життя Петра Порошенка і Володимира Гройсмана. Тобто, двох з трьох керівників держави.
По-друге. Численність учасників протестної акції не дозволяє говорити, про те, що це новий Майдан. Вона, швидше, дозволяє припустити, що там дійсно відбулося зіткнення на місцевому рівні. Причому, між обраним після Майдану головою облради і призначеним, теж після Майдану, головою обласної адміністрації. І тут в хід ідуть різні засоби, здійснюються певні дії.
Третє. Партія «Свобода» після втрати парламентського статусу, очевидно, намагається якнайшвидше готуватися до місцевих виборів, які відбудуться в 2015 році. Центральна Україна розглядається нею, як один з майданчиків для піднесення свого впливу, з цілком очевидних причин. На Західній Україні по мажоритарних округах обраний лише один депутат- свободівець. В той же час семеро представників «ВО Свобода» пройшли в парламент від Центральної Україні.
Четверте. Думаю, що нам потрібно говорити як про першочергове завдання, про децентралізацію влади. Але при цьому місцеві еліти мають усвідомлювати, що розширена місцева влада - це не лише повноваження, а й відповідальність перед всією країною.
По- п’яте. Хочу дати невеличку пораду. Деякі наші політики мають усвідомити, що «гра в Майдан» не завжди може бути ефективною. Потрібно шукати різні політичні інструменти впливу на ситуацію та не називати кожен протестний виступ «Майданом».
- Насправді, те що відбувається не схоже на Майдан. Майдан жодного разу нікого не «проголошував» на владу. Це скоріше схоже на події в Криму та на Донбасі. І це лякає. Як партія, що приймала активну участь в Майдані, може вважати, що такими методами, мавпуючи фактично дії сепаратистів, вона зможе отримати прихильність виборців?
- Я теж вчора про це написав. Кадри з вінницької площі дуже схожі на те, як проголошував себе «народним губернатором» пан Губарєв. Тому я і застерігаю, що в умовах протистояння з Росією і в умовах піднесення сепаратистського руху, політичні сили мають усвідомлювати, що їх активність, яка часом спрямована на досягнення їх особистих інтересів, може бути використана проти інтересів України.
Лариса Волошина, редактор Еспресо ТВ
- Актуальное
- Важное