Аргументи «за»:
1. Суто прагматичний підхід. Президенту зараз конче потрібен робочий контакт з парламентом. Все одно його скоро розпускати і призначати нові вибори (про це вже заявлено), але сьогодні він ще потрібен.
2. Політичний протокол. Президент має представляти всю країну, працювати з усіма фракціями. Формально є керівники та поважні представники фракції — значить, треба їх запросити. Врешті, за них народ голосував.
3. Найбільш нагальне завдання сьогодні — об’єднати країну. Зібрати її докупи, зшити. Таку, як вона є, — з усіма тими політиками, що представляють різні її частини. Ну, такий у нас народ — обрав таких представників. Час розкидати каміння вичерпаний, настав час збирати каміння.
Аргументи «проти»:
Власне, лише один аргумент. Нова якість політики з’явиться лише тоді, коли злодіям, корупціонерам, сепаратистам не будуть подавати руки. Не будуть запрошувати на телешоу. Не братимуть інтерв’ю щодо їхніх дуже важливих думок про поточну ситуацію. Не сідатимуть їсти разом (так, спільна їжа — це найдревніший ритуал людства, знак прихильності), і не стоятимуть їсти разом. Відходитимуть вбік, якщо раптом опинилися поруч. Як від прокажених. І тут Президент мав би показати приклад. Власне, за новою старою Конституцією основна задача Президента — показувати приклад.
Аргументи «за» більш раціональні та виважені.
Аргумент «проти» чомусь подобається більше.
Ну, я не політик. Політик має обрати раціональні та виважені аргументи.
Тому дозволю собі повторити вранішнє зауваження:
Вчора у Верховній Раді всі страшенно раділи й аплодували Президентові. Одні -- сподіваючись, що все зміниться назавжди. Інші -- сподіваючись, що все якось владнається і повернеться до старого.
Не треба сідати зручніше і запасатися попкорном. В цій драмі, друже, ти не глядач, а актор. Все ще тільки починається.