1 червня 1962 р. «на прохання трудящих» різко зросли ціни на продукти: масло вершкове з 2.70 до 3.50, молоко з 18 коп. до 24 коп. за літр. У зв’язку з цим по Києву, Дніпропетровську, Донецьку поширилися листівки, які закликали до мітингів протесту проти підвищення цін.
О 7:30 1 червня близько 200 робітників Новочеркаського електровозобудівного заводу припинили роботу з вимогою підвищення розцінок за їхній труд. На стихійному мітингу директор заводу заявив: «раз немає грошей на пиріжки з м'ясом, то їжте з лівером». Ці слова і стали тією іскрою, яка призвела до трагедії. На обід мітингуючи було вже близько 5000.
Міські влада направила до НЕВЗ генерал-майора Олешко з особовим складом 12-ї артилерійської школи в кількості 500 курсантів. Одночасно з Ростова прибули 150 військовослужбовців 505 полку внутрішніх військ. Увечері 1 червня була зроблена спроба придушити заворушення силою, але робочі розігнали міліцію. Кілька людей під кінець дня були госпіталізовані з важкими травмами.
До вечора 1 червня в Новочеркаськ прибули кілька танків і бронетранспортерів.
2 червня демонстранти підійшли до будівлі міському партії, захопили його, але в заручники брати було нікого: пусто... Були спроби зламати двері партійно-державного архіву. У кількох кабінетах зруйнували двері, розбили люстри, зіпсували телефонний зв'язок. Хтось поширив чутку, що у військових патрони холості. Народ рушив на солдат, деякі почали виривати зброю у солдатів, почулися постріли.
У сквері, де на деревах сиділи цікаві хлопчаки, було вбито кілька дітей. Виникла паніка, люди почали розбігатися. На спорожнілу площу прибули санітарні та пожежні машини. Одні вивозили трупи в морг при інфекційній лікарні та поранених у хірургічну лікарню, а інші змивали брандспойтами кров на асфальті. Ввечері та вночі йшли арешти осіб, які виявили себе у демонстрації або погромах. Того дня загинуло 26 осіб, поранено 39. Всі трупи вночі вивезли з міста і закопали в чужих могилах на різних цвинтарях Ростовської області.
За три дні було 87 поранених, 30 людей залишилися інвалідами на все життя (всі мали записи про побутові травми). Отримали травми 35 військовослужбовців, 3-е були госпіталізовані.
Як писав Євген Петренко: «У 1962 році в Новочеркаську стрільба по людях, як по горобцях, стала початком кінця Микити Хрущова як державного діяча і залишається в історії людства ганьбою всього СРСР, незбагненним злочином розстрілу громадян, які хотіли хліба»