Портников: Україна має пережити "путінський" травень

Очікування травневих свят – це завжди такий особливий період у житті кожного, хто живе в нашій країні. Справжній прихід весни: квітнучі каштани, сподівання на зміни, сподівання на краще. А цей травень – він «путінський» в нашій з вами історії. Вихідні дні очікуються з острахом: чи не будуть нові провокації, організовані сусідньою державою, чи не захоплять нові будинки диверсанти і найманці, яких засилають і оплачують спеціальні служби Російської Федерації. Чи не будуть знову якись ексцеси, нові жертви, трагедії – ось що таке цей травень, ось що таке це тривожне очікування. 

Порожній Крим. Раніше, саме на початку травня приїздили до Автономної Республіки десятки тисяч мешканців України, до свого моря, до перших променів сонця…тепер і цього не буде. Буде життя у резервації. Окупована територія, у якій держава, що ввела туди війська і запропонувала кримчанам підкорятися маріонетковій владі, не здатна забезпечити нормального розвитку.

Побоювання, що ситуація взагалі може вийти з під контролю і намагання розкачати цю ситуацію не тільки Донецьку, Луганську, але і на всьому сході України. Навіть у Києві, де організуються різноманітні провокації. Але, «борітеся, поборете, вам Бог помогає, за вас правда, за вас слава и воля святая».  Україна – це держава, яка тільки починає своє справжнє життя, держава, яка тільки через 23 роки свого існування виходить врешті-решт з тіні свого північного сусіда, готового на все, щоб все залишалося під його впливом, під його уявленням про минуле і майбутнє. Виходити з цієї тіні досить важко, тому що було зроблено все можливе, щоб утримувати Україну в цьому антицивілізаційному просторі. Однак перші успіхи є. Вони в наших серцях, в нашій довірі один до одного, вони в наших сподіваннях, що саме ми зможемо контролювати власну владу – те, чого громадяни Російської Федерації і окупованих нею територій ніколи не зможуть ані усвідомити, ані зробити до того часу як не приєднаються до нас у цивілізованому світі. 

Саме тому цей український травень – він тривожний, але він і оптимістичний. Маємо усвідомити, що Україна, як демократична, європейська держава, буде там, де ми цього захочемо, де ми зможемо її захистити і побудувати: з компетентною владою; з органами внутрішніх справ, які викликають довіру а не є олігархічною «опричниною»; з судом і прокуратурою, до яких не страшно звертатися; з бізнесом, який не страшно починати, побоюючись, що в тебе будуть забирати гроші «смотрящіє» з відомих місць. 

Ось яким мав би бути цей травень, якщо б він не був «путінським». Але ми маємо усвідомити, що якщо переживемо і це, то обов’язково доживемо і до такого травня, до справжнього травня, коли будуть виконуватися всі наші побажання і коли наші надії не будуть марними: і до Криму поїдемо, і Донбас заспокоїться, і Російська Федерація врешті-решт почне перетворюватися з монстра на кордонах своїх сусідів у нормальну державу. Потрібне терпіння, повага до себе, час і усвідомлення, що Україна варта того, щоб її побудувати саме такою.